Світлина воїна АТО

Ободовський Андрій Андрійович

Воїне, лицарю славний,

Ти зброю тримаєш в руках,

Щоб на нашу країну-державу

Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний

Ти слави своїх батьків,

Відважний вкраїнський воїне,

Нащадку славних віків.

Народився Андрій 17 червня 1988 року в селі Букварка. Проживши рік в Букварці, разом з батьками переїхав до сусіднього села Підлісне. В 1995 році пішов у перший клас в Підлісненську загальноосвітню школу.Провчився 10 років, здобув повну середню освіту та й пішов здобувати професію. Вступив до ОКНКК «Аграрник»на один рік,де і здобув професію тракториста-машиніста. А вже у 2006 році пішов працювати трактористом у ТОВ «Україна-Хліб».

17 квітня 2007 року був прийнятий на службу до Збройних Сил України. З поверненням додому, 27 квітня 2008 року і довго не засиджуючись вдома,був прийнятий на роботу до ФГ «Ніколенко» на посаду водія. І пропрацювавши пів року, змінив місце роботи на ФГ «Гусака» на посаду тракториста. Відпрацював на фермерстві 4 роки.

В лютому місяці 2012 року він знову повертається до товариства «Україна – Хліб», але вже не водієм, а механізатором.  

7 серпня 2014 року він одружився і з нетерпінням чекав народження донечки. А у лютому місяці 2015 року був мобілізований до Збройних Сил України. Був відправлений на навчання до Миколаєва,а саме до Широкого Лану. Віддав належне Україні протягом 8 місяців, після чого був переведений до селища Лісове у 55 ОАБ «Окремий Автобатальйон». Під час служби  був відправлений з колоною в гарячу точку України, в місто Артемівськ на термін 5 місяців,де ризикував своїм життям.  І кожного дня,будучи під ворожими  вбивчими кулями, постачав солдатам на передову боєприпаси.

Але попри всі негаразди, втрати друзів на нього чекала приємна новина – народилося маленьке чудо- його донечка,яка додала йому сил боротися з ворогами. Саме в честь неї була названа одна  з машин Андрія-Вікторія,що в перекладі означає «Перемога».

З 30 січня по 29 березня 2016 року чекав приказу про демобілізацію. І ось настала та довгоочікувана мить,коли він живий та здоровий повернувся до своєї родини.

Довго не барившись, пройшов медкомісію і повернувся на роботу до ТОВ «Україна –Хліб» на посаду механізатора.

В липні 2016 року отримав посвідчення Учасника Бойових Дій.Був нагороджений грамотою за сумлінне виконання військових обов’язків в зоні АТО.

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не сіндром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б'ються на смерть мої земляки,

Кров'ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна,сильна,без чвар та війни.

Віддають саме цінне-життя,

України найкращі сини.