Мета проекту: створити умови для осмислення нової та вже відомої інформації; продовжувати формувати уявлення про криниці як природне угрупування; ознайомити учнів з криницями рідного краю; з їх екологічними проблемами; навчати дітей вмінню відбирати головне, використовувати різні джерела інформації, робити висновки, оформляти творчий звіт, публічно захищати результати творчої діяльності; залучати учнів до пошукової і дослідницької діяльності; підвищити пізнавальну і творчу активність, виявити талановитих дітей, підтримати й заохотити їх.
Тип проекту: інформаційно – творчий
Учасники проекту: учні 2 класу (об’єднані у 4 команди)
Режим роботи: після урочний час, проведені екскурсії до криниць села
Матеріально – технічне та навчально методичне забезпечення:
*навчальна, навчально – методична, краєзнавча, довідково- інформаційна література;
*оргтехніка:комп’ютер, сканер,принтер
Розвиток навичок:
· Самостійної роботи зі збору інформації, її аналізу, узагальненню мислительної діяльності щодо планування роботи в межах проекту;
· Співпраці з учителем та однокласниками.
Пекучий день, щебечуть птиці,
І яворів шумлять ряди,
Я із прозорої криниці
Нап'юсь холодної води.
- Дійсно, що може бути приємнішим у спеку, ніж напитися прохолодної джерельної води. Здавна кажуть в Україні: « До води, як до хліба, - завжди пошана велика»
- Учні 2 класу презентують міні – проект « Чиста криниця»
Виступ першої команди « Дощик»
· Подання інформації про те, як шукали воду.
Як шукали воду
Перш ніж збудувати криницю, треба було спочатку знайти місце для неї.
Здавна люди шукали воду за допомогою вербової гілочки. Прихиливши гілочку до землі, водили нею довкруж. Там, де листочки ворушились, за прикметами була близько вода. Такий спосіб звався – лозо шукання.
До речі, у Китаї і досі існує звичай, згідно з яким будинок не починають зводити, доки лозо шукачі не перевірять наявність джерела.
Виступ другої команди « Хмарка»
*Команда « Хмарка» інформує про…
Як добували воду
Колись була в Україні традиція будувати криниці на узбіччях людних шляхів, аби кожен, хто проходив тим шляхом, міг напитися. Будували криницю, як і хату, толокою. Тобто гуртом.
Ось як писав Тарас Шевченко:
Та й викопав при дорозі
Глибоку криницю.
Криницю копали, то ж у деяких місцях і називали криницю копанкою.
Копав, копав криниченьку
У вишневому садку,
Чи не вийде дівчинонька
Рано- вранці по воду?
Над криницею виводили зруб, встановлювали «журавля»
Журавлі летять у вирій
Десь за тридевять земель,
А один – в селі лишився
Синьоокий журавель.
Тягти воду «журавлем» зручно. А окрім цього, споруда ця нагадує справжнього журавля – птаха, якого дуже люблять і шанують українці.
Виступ третьої команди «Сонечко»
· «Сонечко» повідомляє…
І над криницею верба…
Калина дуже любила квіти, птахів, звірів, доглядала за ними. Вороги дізнались про це і вирішили зачарувати дівчину. Коли Калина підійшла до криниці, щоб напитися води, то вороги перетворили її на кущ. Мати Вербена прибігла рятувати доньку, та було пізно. Схилилася мати над криницею. Затулила серцем ту воду і проросла над нею вербою. Минуло від тоді багато років, та матуся – верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнавали лихих чар.
Виступ четвертої команди « Веселка»
· «Веселка» розповість про те, що колодязь потрібен був людині, як саме життя. Згадаймо хоча б такий факт, що жодна фортеця не обходилася без криниць.Криниці рятували людей.
Багато історій лишили нам про минуле давні літописці.Ось одна з них. Так оповідає Нестор – літописець зі святої Києво- Печерської лаври золотоверхої…
*Чи не про таку криницю писала Ліна Костенко?
А он же бачиш, в камені криниця,
Мале відерце в дзьобі журавля.
Гори цієї дивна таємниця –
Оця пробита в камені криниця,
Коли рятунку ждать нізвідкіля!
У літо дев’ятсот дев’яносто сьоме, тобто тисячу років тому, набігли на місто Білгород, що лежало неподалік від Києва, люті вороги. Набігали і стали під високими мурами.
Не день, не два тривала ворожа облога. Зїли білгородці всі свої запаси, і почався у місті голод.
-Не буде нам рятунку, помремо всі,- забідкались люди,- треба здаватися. Може,хоч з нас хто – небудь уціліє. А один старезний дід і каже:
-Потерпіть-но ще кілька днів. Спробуємо напасників перехитрити. Тільки принесіть у кого ще лишилось по жмені борошна. Та зробіть затірку, та викопайте криницю, та поставте в неї діжечку й затіркою наповніть. Потім викопайте ще одну криницю й опустіть туди в діжці розбавленого водою меду.
От люди так і зробили. А далі, як надоумив їх дід, гукають ворогам:
-Егей, нехай кілька ваших прийдуть та подивляться, як нам водиться в облозі.
Вороги вибрали 10 кращих мужів своїх та й прийшли. Білгородці й виду не подавши, кажуть:
-Пощо ви губите себе? Хоч п’ять літ під мурами стійте, хоч десять – все одно нічого не вистоїте.Гляньте, які в нас криниці чудодійні: в одній – затірка, в другій- медяний відвар. Їж та пий собі до не хочу.
Опустили вороги відро в одну криницю, в другу: от диво дивне!
-Сама земля білгородців годує.
Повернулись вони до своїх, розповіли про все- і обійняв ворогів страх, і відступились вони від Білгорода без бою.
Чудодійні криниці
Криниці нашого села
Такий вигляд має сільська криниця нашого керівника закладу Чабан Н.В.
«Моя криниця найкраща і має найсмачнішу воду»,- так сказав учень 2 класу Чернявський Андрій
« А в моїй криниці - найчистіша вода»,- наголосив учень 2 класу Кріль Станіслав.
Вузлики на пам'ять.
Здавна в народі криницю оспівували у піснях, увічнювали у прислів’ях.
*Треба нахилитися, щоб води з криниці напитися.
*Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
*Не зарікайся з тої криниці воду пити.
*Не плюй у криницю- знадобиться води напиться.
*Не плюй у криницю, бо прийдеш по водицю.
*В криницю воду лить – тільки людей смішить.
*В ліс дров не возять, а в колодязь воду не ллють.
Пісня
Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.
Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.
Роман воли покидає,
Катерину переймає.
Катерино, серце моє,
В тебе личко румянеє.
Ой Романе, Романечку,
Не гай мене до раночку.
Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.
Підсумок
Запам'ятайте, діти, скільки криниць на землі, стільки й зірок на небосхилі. І якщо вам доводилося бачити, як падає долі небесниця, знайте – то десь замулилося джерело. Отже, юні мої друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі криниці! Нехай кожному з вас на складних дорогах життя яскраво світить своя іменна зірниця… А ще заповідаю вам берегти народні традиції, бо саме на цих засадах формується культура народу, його предковічна неперервність. І чим більше пульсуватиме незамулених джерел народної пам'яті, тим повноводнішим буде річище духовності.
Немає коментарів:
Дописати коментар